Записи друку та фарбування

Фарби, які використовували для фарбування в Стародавньому Китаї, були переважно натуральними мінеральними або рослинними барвниками. У давнину основні кольори, такі як синій, червоний, жовтий, білий і чорний, називали «п’ятьма кольорами». Змішування основних кольорів може призвести до «проміжних кольорів (кілька кольорів)».
Синій колір переважно фарбують індиго, видобутим з мятлика. Є багато видів мятлика, з яких можна отримати індиго, і в давні часи вперше використовували кінську синь.
Червоний, у стародавньому Китаї основний колір червоного називали червоним, тоді як оранжево-червоний колір називали червоним. Спочатку червоне фарбування в нашій країні проводили за допомогою порошку гематиту, а пізніше — за допомогою кіноварі (сульфіду ртуті). Фарбування ними призводить до поганої стійкості. Династія Чжоу почала використовувати марену, коріння якої містило алізарин, який можна пофарбувати в червоний колір галуном як протраву. З часів династії Хань почалося масштабне вирощування марени.
Жовта, рання в основному використовується гарденія. Плід гарденії містить жовтий пігмент шафранової кислоти, який є прямим барвником, який дає злегка червонувато-жовтий колір. Після Північної та Південної династій жовті барвники також включали Rehmannia glutinosa, Sophora japonica, Phellodendron amurense, Turmeric, Zhehuang тощо. Тканина, пофарбована Zhe Huang, виглядає червонувато-коричневою під місячним світлом і червонувато-червоною при світлі свічок. Його колір дуже сліпучий, тому він став кольором одягу імператорів з династії Суй. Жовте вбрання, яке використовували виключно імператори після династії Сун, розвинулося з цього.
Білий, можна пофарбувати природним мінералом серицитом, але в основному отримують шляхом відбілювання. Раніше також існував спосіб обкурювання і відбілювання сіркою. чорний. У стародавні часи рослини, які фарбували в чорний колір, в основному використовували насіння дуба, жолудів, жовтих горіхів, листя хурми, листя падуба, шкаралупи каштанів, шкаралупи насіння лотоса, листя мишачого хвоста та листя китайського жиру. Починаючи з династії Чжоу, Китай використовував сірчану чорну та інші барвники до сучасності. Після освоєння методу фарбування основного кольору можна отримати різні проміжні кольори шляхом перехресного фарбування.